Перші, хто повірив: як за пів року з’явилися кабінети, майстерні та перші учні (1970–1971)

Коли 16 березня 1970 року вийшов наказ про створення Лісоводського сільського професійно-технічного училища №10, на папері все виглядало просто. Але насправді попереду були старі стіни колишнього панського маєтку, конюшні, сараї та величезне бажання зробити з цього місця справжню кузню кадрів для села.

Саме Аполінарій В’ячеславович Куліковський, перший директор, узяв на себе всю цю відповідальність. Інженер-механік, людина з руками та характером, він разом із колективом (а тоді це були лише кілька майстрів і викладачів) за лічені місяці перетворив занедбані приміщення на те, що вже можна було назвати училищем.

Що встигли зробити до кінця 1970-го – початку 1971-го:

• відремонтували двоповерховий будинок дореволюційної забудови,
• облаштували 5 навчальних кабінетів,
• створили лабораторію трактористів,
• відкрили слюсарну майстерню та майстерню електрозварювання,
• запустили їдальню,
• організували бібліотеку з читальним залом,
• обладнали гуртожиток на 50 ліжок,
• звели перші складські приміщення.

А 25 травня 1970 року вже розпочалися заняття — у двох групах: трактористи-машиністи та слюсарі з ремонту електрообладнання. До січня 1971-го в училищі навчалося вже 250 учнів у 8 групах за п’ятьма професіями. Колектив налічував 19 осіб — і кожен з них розумів, що вони будують не просто навчальний заклад, а майбутнє для подільських сіл.

Це був той момент, коли мрія Григорія Івановича Ткачука, голови колгоспу «Україна», почала набувати реальних обрисів. Він вірив, що село потребує своїх механізаторів, своїх майстрів, своїх людей, які не просто працюватимуть, а любитимуть свою справу. І перші учні, перші майстри, перший директор — усі вони стали тими, хто цю віру втілив у стіни, у верстати, у знання.

Сьогодні, дивлячись на сучасний ліцей, легко забути, з чого все починалося. Але саме ті пів року 1970-го — це фундамент. Без тих людей, без їхньої віри та праці не було б усього, що ми маємо зараз.

Пам’ятаєте когось із тих, хто навчався в перших групах? Або чули сімейні історії про перші роки училища? Розкажіть у коментарях — це важливо зберегти.